Школа на сучасному етапі її розвитку має всі можливості, щоб досягти глибоких знань. Мабуть, уже ні в кого немає сумніву, що жоден з відомих нам методів не може бути універсальним. Навчальний процес такий складний своїм змістом, типами та формами, що універсальний метод його організації практично й неможливий. Для активізації всіх ланок і всіх етапів навчального процесу потрібна не універсалізація окремих методів, а їх збагачення, систематизація і доцільне використання в різних конкретних ситуаціях. Всі методи , що застосовуються в практиці передових шкіл, є ефективними, але, звичайно, не завжди, а кожний на своєму місці. їх можна розглядати як вдалі чи невдалі, активні чи пасивні, тільки на конкретному уроці в тому чи іншому класі. їх добір визначається цілями навчання і змістом програмного матеріалу, його складністю, доступністю, обсягом, новизною, а також складом учнів, їх підготовленістю, дисциплінованістю, рівнем пізнавальних мотивів тощо. Звичайно, добір методів значною мірою залежить і від уподобань учителя, якщо розуміти під ними його майстерність, нахили і можливості. Але керуватися в цьому одним своїм уподобанням, однією зручністю для себе вчитель не може. Не все те , що є зручним для нього, є зручним і доцільним для учнів. Та й зручність для учнів не може бути єдиним критерієм добору методів. Цінність їх визначається не тільки теперішніми, а й майбутніми потребами, які в даний час і не усвідомлюються учнями. Не можна погодитися з поширеною думкою, що всі ті методи добрі, які забезпечують високу успішність школярів, що немає значення, яким методом користується вчитель, аби тільки його учні знали програмний матеріал. Боротьба за ефективність навчання, по суті, й ведеться навколо раціонального поєднання діяльності вчителя і учнів з тим, щоб швидше й успішніше прилучити молоде покоління до досвіду попередніх поколінь. Як і раніше, так і тепер, ідеться, власне, про розподіл праці між учителем і учнями, з яким пов’язані методичні знахідки і втрати. Для старої школи характерним було таке поєднання навчальної діяльності вчителів і учбової - учнів, при якому майже весь тягар навчання лягав на самих дітей. При масовому, тим більш обов’язковому , навчанні він абсолютно не придатний. Для піднесення якості навчального процесу важливим є використання всіх способів учбової діяльності. За рівнем активності учнів можна виділити такі способи: 1) засвоєння знань шляхом наслідування; 2) засвоєння знань у процесі передачі їх учителем; 3) засвоєння знань у процесі самостійного учіння; 4) засвоєння знань у процесі пошукової діяльності разом з учителем. В кожному з цих способів має місце активна діяльність як учнів, так і вчителя, але обсяг і форми її різні.
Диференціація учнів завдань відноситься до способу -засвоєння знань учнями у процесі самостійного учіння учнями учбового матеріалу.
В шкільній практиці самостійна робота учнів на уроці, так і вдома - це одночасно й індивідуальна робота, діяльність у тому розумінні, що вона виконується кожним учнем окремо. Іноді застосовується на уроці також і групова форма роботи, при якому два чи більше учнів виконують спільну самостійну роботу, допомагаючи один одному.
Якщо дитина не може виконати загального завдання, їй неодмінно треба дати таке з яким вона справиться.
Йдеться про запровадження в практику індивідуальних завдань як на уроках, так і поза ними. Адже одні й ті самі завдання для всього класу можуть бути для невстигаючих занадто важкими і непосильними, а для учнів з більшими можливостями - занадто легкими і заниженими. Індивідуальна робота з учнями має різні форми, зокрема на самому уроці фізики.
Так, у процесі вивчення електрики учні дізнаються, що струм у металах - це направлений рух електронів(заряджених частинок), а в електролітах - рух ( напрямлений рух позитивних і негативних іонів під дією електричного поля). В електролітах при цьому відбувається перенесення речовини, а в металах - ні. Чому це так? Щоб відповісти на це питання, треба використати метод зіставлення і дати додаткову інформацію учням. Можна розповісти про дослід Рікке на доведення електронного характеру струму в металах при відсутності явища перенесення речовини.
Дослід. Три циліндри (два мідних, один алюмінієвий) з добре відшліфованими поверхнями щільно притиснули один до одного і ввімкнули в електричне коло. Довгий час пропускати через них електричний струм( більш як рік). Якби тут відбувалося перенесення речовини, як і в електролітах, то на одному з металів осідали б молекули іншого. Тим часом встановлено, що в місцях стиснення металів проникнення молекул одного металу в інших не перевищувало дифузійного, яке спостерігалося без проходження електричного струму. Таким чином струм в металах не пов'язаний з перенесенням речовини, а отже носії струму не пов’язані з видом атомів, вони однакові для всіх металів. Заряджена частинка, яка входить до складу кожного атома і не є носієм властивостей атома, - це електрон. Звідси робимо висновок про електронний характер струму в металах. Чи обов’язково учням у своїх відповідях проводити дослід Рікке? Ні. Важливо сформувати в них науково-правильний погляд на характер струму в металах, в вимагати від них позапрограмних доведень не слід, хоч і вчитель пояснював його для кращого засвоєння учнями матеріалу. Важливо інше, учні повинні вміти відокремлювати основне від другорядного, другорядне від додаткового. Це є вихідним моментом при визначенні вимог до змісту вправ для самостійних (диференційованих) занять учнів, до відбору матеріалу для самостійного опрацювання. В обов’язкову та всіх роботу треба включати лише ті питання, які є основними і які учні повинні засвоїти. Для тих, хто цікавиться предметом і хоче засвоювати додаткову інформацію, можна рекомендувати додаткові індивідуальні завдання. Добираючи матеріал для завдань, слід додержуватись принципів дидактично, зокрема, науковості, доступності, систематичності, зв’язку теорії з практикою, емоційності, індивідуального підходу, поступового підвищення складності і збільшення обсягу завдань. Так, самостійне виготовлення приладів учні повинні розпочинати з простих; першим письмовим завданням з фізики має бути не реферат, а складання плану до статті тощо. Для кращої психологічної адаптації мислення бажано, щоб складність поступово зростала не тільки від завдання до завдання, а й усередині кожного з них від елемента до елемента. Наведемо приклад такого завдання.
Визначити плечі важелів показаних на малюнку
 Cпостерігаючи явище випаровування, учні повинні не тільки встановити залежність випаровування від площини вільної поверхні рідини, її температури, а й пояснити , що вода, випаровуючись, перетворюється в невидиму для ока водяну пару, але це не означає, що вона як речовина зникає. Дослід з нагріванням і кипінням води в закритій пробірці показує, що, конденсуючись, пара знову перетворюється у воду в початковому об’ємі. Прикладом екологічного виховання учнів, що сприяє виробленню правильних суджень про раціональне використання природних ресурсів, може бути таке домашнє завдання; зобразіть на малюнку і підготуйте усно характеристику стану використання енергетичних ресурсів Землі у минулому, в майбутньому. Його можна виконати так.
|
