Диференціацію учбового матеріалу іноді поєднують із колективною, груповою та самостійною роботою учнів. Не завжди доцільно урок починати з опитування вивченого матеріалу, особливо коли він логічно пов'язаний з наступним, новим матеріалом. Але й розпочинати уроки з викладу вчителя також не завжди доцільно, оскільки слід підготувати учнів до сприймання нового матеріалу. Так, уперше учні ознайомлюються з новим поняттям про залежність тиску рідини на дно і стінки посудини від висоти іі ставка через чуттєве сприймання - під час домашнього експерименту. Вказівки до проведення експерименту.

1. Налийте у мішечок підфарбованої води і зав’яжіть його . Якої форми він набув? Зробіть малюнок.

2. Натисніть рукою на бічну стінку мішечка. Чи змінилась його форма? Відпустіть руку. Відновилася чи ні форма мішечка ? чому?

3. Візьміть невелику посудину з чистою водою, знову натисніть на бічну стінку мішечка і занурте його в посудину з водою так, щоб рівні води в посудині і в мішечку збігалися. Чи відновилася форма мішечка. Чому ?

   З цього досліду учні переконуються, що на відміну від попереднього досліду форма мішечка не відновилася. В першому випадку мішечок набирає певної форми внаслідок вагового тиску, потім під дією зовнішньої бічної сили змінює свою форму, але відновлює її після припинення дії сили, оскільки тиск рідини всередині мішечка на стінки більший, ніж зовнішній тиск повітря. У третьому випадку форма мішечка зберігається. Тиск води на його стінку по горизонталі із середини і ззовні однаковий, оскільки він залежить від висоти стовпа рідини( а вона однакова) і тому немає сили, яка б відновила форму мішечка. Спільна робота всього класу на уроці при високій активності його членів має і багато інших позитивних моментів. Отже з наведеного прикладу видно, що вчитель вдало поєднав самостійну роботу учнів вдома з колективною роботою в класі. При диференційованому підході до вивчення нового

   матеріалу велике значення має робота з підручником і додатковою літературою. Учнів треба навчати виділяти основне з прочитаного. Наведемо приклад програми для роботи з тестом підручника, до описується фізичне явище.

4. Ознаки, за якими дане явище відрізняється від інших.

5. Як спостерігати явище в лабораторних умовах, що для цього треба зробити?

6. Як спостерігати дане явище в природі і техніці?

7. В чому полягає фізична суть явища? Як його пояснити на основі сучасних уявлень?

8. Як дане явище пов’язане з іншими явищами?

9. Як використовується явище на практиці( у промисловості, на транспорті, в сільському господарстві)?

10. Як усунути шкідливу дію явища?

    Іноді учням пропонується скласти план прочитаного в підручнику. Крім названих є багато інших форм самостійної роботи з підручником. Це усний переказ змісту параграфа з власними прикладами: це творчий усний переказ змісту параграфа за власним планом і додатковими даними; самостійне опрацювання нового матеріалу з підручником; самостійне проведення досліджень за описом у підручнику.: ознайомлення з технічним об’єктом за описом у підручнику, натуральним зразком або моделлю; самостійна робота з додатковим матеріалом підручника, індивідуальні завдання, пов’язані з читанням науково-популярної літератури.

    Навчити учнів самостійно розв’язувати задачі з фізики - складна дидактична проблема, що стоїть перед кожним учителем фізики. Одні вчителі вважають, що «чим більше задач - тим краще», другі, навпаки, віддають перевагу грунтовій роботі над окремими складними задачами, треті звертаються до програмових методів, а четверті - до алгоритмів. Проте сьогодні проблема підготовки учнів до самостійного розв’язування задач школою ще не розв’язана. Значна частина учнів не може справитися із задачею середньої складності. Введення нових програм не усунуть цієї педагогічної проблеми, а , навпаки, активізовано її. Спостереження показали, що невеликий педагогічний ефект від роботи з задачами часто пов'язаний з випадковим добором їх змісту, недосконалою методикою розв’язування. Щоб позбутися таких недоліків, учитель насамперед повинен визначити мету кожної задачі. В самостійній роботі учнів задачі мають посідати одне з перших місць, оскільки вони є засобом якісного засвоєння знань, розвитку мислення, волі і самостійності, формування наукових переконань тощо.

    Індивідуальна робота з учнями має багато інших форм , але вся вона спрямована для піднесення якості знань учнів.